Портландцемент ― гідравлічна в’яжуча речовина, добута шляхом спільного помелу цементного клінкеру, гіпсу та добавок, у складі якої переважають силікати кальцію. Сам цемент собою являє надзвичайно важливий будівельний матеріал, який використовують в якості розчину для скріплення цегли або каменю, покриття конструкцій штукатуркою та виготовлення бетону. Далі на leedsname.
Без наявності такого міцного та водонепроникного матеріалу складно уявити собі будь-який процес будівництва. Цим виробом відзначився житель Лідса Джозеф Аспдін ― відомий на весь світ винахідник. Він не був за своєю професією вченим, однак зміг здійснити прорив у промисловому виробництві, зробивши революційний винахід.
Віддаючи належне допитливості, працездатності та креативним здібностям Аспдіна, Американська асоціація портландцементу встановила бронзову дошку в Лідсі на його честь. Це трапилося у 1924 році, про що сповіщає сайт Erih.net.
Біографічні відомості щодо винахідника Джозефа Аспдіна
Джозеф Аспдін народився 25 грудня 1778 року в Лідсі ― точна дата появи на світ британця невідома. За основу взятий момент його хрещення на Різдво 1778 року. Батько відомого винахідника, Томас Аспдін, також за родом своєї діяльності був малярем, і виховував шестеро дітей, серед яких Джозеф був найстаршим. Родина проживала в районі Ханслет.
Джозеф Аспдін продовжив справу свого батька, і також пішов у будівельну сферу. Він одружився з Мері Фотербі в парафіяльній церкві Лідса (парафіяльна церква Святого Петра в Лідсі) 21 травня 1811 року. До 1817 року винахідник вже розпочав власний бізнес у центрі Лідса.
Британець експериментував з процесами виробництва цементу наступні кілька років, і 21 жовтня 1824 року отримав відповідний патент. Відомо, що Джозеф користувався Пеннінським кам’яновугільним районом, звідки брали вапняк для мощення вулиць у містах та дорожніх застав.
Здебільшого Аспдін використовував дорожнє сміття як сировину, однак за це його двічі притягали до відповідальності за викопування бруківки з місцевих доріг. Зрештою він домігся винаходу особливого виду матеріалу, який назвав за аналогією з портландським каменем, оолітовим вапняком, який видобувається на острові Портленд у Дорсеті.
Винахід Джозефа Аспдіна і його значення для промисловості
Процес так званого подвійного випалу, в якому вапняк спочатку обпалюється сам по собі, а потім гашене вапно змішується з глиною, щоб знову пройти випал, був звичайною практикою за часів Аспдіна. Технологія була зумовлена тим, що виробники могли розраховувати лише на тверді вапнякові породи. Шліфувальні технології на початку XIX століття обмежувалися плоскими жорнами, і процес дроблення вапняку потребував величезних витрат. Таким чином, випалення та гасіння здавалися вигіднішими, ніж процедура подрібнення.
Отримавши патент, Джозеф у 1825 році розпочав ділові відносини з партнером Вільямом Беверлі. Разом чоловіки відкрили завод з виробництва портландцементу в Кіркгейті, Уейкфілд. Зі своєю родиною Аспдін вирушив до Уейкфілда, і отримав ще один патент на спосіб виробництва вапна. Підприємство у Кіркгейті проіснувало до 1838 року, після чого було закрито внаслідок придбання землі залізничною компанією Манчестера та Лідса.
Портландцемент мав успіх, але коли Аспдін помер у 1855 році, він ще не був достатньо розповсюдженим. Значення продукту стало зрозумілим у наступні роки. Винахідник очікував, що його ідею будуть застосовувати в основному для штукатурки фасадів будівель або для лиття ліпнини, яка імітує різьблений камінь. Однак це мало велике значення під час виробництва бетону ― основного будівельного матеріалу ХХ століття. Так Джозеф Аспдін дав людству винахід, який сягнув за межі його сучасності.
Цемент Аспдіна відноситься до категорії “штучних” матеріалів, спочатку розроблених для того, аби скласти конкуренцію гідравлічній в’яжучій речовині, відомій як романцемент. Портландцемент також був схожим на створений до нього продукт Джеймса Фроста.
Спадщина винахідника
Старший син винахідника, Джеймс, працював бухгалтером у Лідсі, а молодший, Вільям, керував заводом. Проте у 1841 році Джеймс підключився до батьківського бізнесу, і це призвело до відходу Вільяма від справи.
Джозеф Аспдін вирушив на пенсію у 1844 році. Свою долю в бізнесі він вирішив передати старшому спадкоємцю Джеймсу. У 1848 році Джеймс Аспдін переніс виробництво портландцементу в район Інгс-роуд, на північний схід Кента. Там були виявлені невичерпні запаси м’якого вапняку. Завод Аспдіна продовжував працювати до 1900 року.
Джозеф Аспдін прожив 76 років, і помер у себе вдома в Вейкфілді 20 березня 1855 року. На подвір’ї будинку, в якому проживав видатний муляр, встановили спеціальну меморіальну дошку на його честь. Можна з упевненістю стверджувати, що Джозеф Аспдін, житель Лідса, зробив значущий вклад у розвиток вітчизняної промисловості. Він входить до числа новаторів, відомих розробників Лідса, посідає гідне місце серед винахідників цього міста, є знаним майстром своєї справи.