Всім відомо, що місто Лідс є не лише найбільшим юридичним і фінансовим центром в Англії, а й третім за величиною виробничим центром у Великій Британії. Лідс має багату історію і сьогодні ми поговоримо про створення млинів у регіоні та подальшу їх долю. Докладніше про це читайте на сторінках сайту leedsname.com.
Thwaite Mills — промисловий музей та діючий млин
У сучасному періоді Thwaite Mills – промисловий музей у Лідсі, проте це також діючий водяний млин, який збудували у 1823-1825 роках.
Історія Thwaite Mills розпочалася у 1641 році коли на цьому місці функціонувала валяльна фабрика. Згодом, у 1823–1825 роках компанія Aire and Calder Navigation придбала млин і перепланувала територію. У цей період збудували два нових великих водяних колеса. Також на ділянці були розташовані будівля млина, будинок управителя, стайні, майстерня, склад і будиночки для робітників.
Потрібно відзначити, що млин використовувався для різних цілей: подрібнення насіння для змащення та освітлювальної олії, імпортної деревини, дроблення кременю та фарфорового каменю для гончарства. Також на млині дрібнили крейду.
Додамо, що Thwaite Mills був повністю незалежним. На території млина були майстерні, фруктові сади, орні землі та пасовища. Лише уявіть, до 1986 року млин не використовував централізовану електроенергію. Млин виробляв власну енергію за допомогою двох водяних коліс і двигуна Маршалла.
Діяльність млина припинилася у 1976 році, коли лопнула гребля і водяні колеса перестали обертатися. Вже наступного року було створено Thwaite Mills для збереження та відновлення цієї локації. Також волонтери прагнули отримати фінансову підтримку від Ради округу Західний Йоркшир. Музей почав функціонувати з 1990 року.
Armley Mills: млин з історією
У середині XVI століття згадується про Armley Mills. Тоді місцевий сукнар Річард Бут орендував цю територію у Генрі Савілла. У історичних документах зазначено, що у 1707 році тут функціонували валяльні млини. Один млин мав два колеса та чотири валяні колоди. Інший млин використовували для помелу кукурудзи та він мав дві валяні колоди. З кожним роком млини розширювалися. У 1788 році млини були оснащені п’ятьма водяними колесами, що приводили в рух вісімнадцять валиків. Цього ж таки року млини були продані. Їх купив Томас Ллойд, торговець тканинами з Лідса. Він розширив млин до найбільшої вовняної фабрики у світі.
У 1804-1805 роках млини придбав Бенджамін Готт, проте вони згоріли. Адже перші млини були пожежонебезпечними. Саме тому новий власник перебудував млин із використанням вогнетривких принципів (конструкція млина вціліла).
Бенджамін Готт розвивав свій бізнес та на базі млинів збудував кілька вовняних фабрик. Після його смерті, млин успадкували сини бізнесмена.
У 1907 році частину млина здали в оренду. Час не стояв на місці: змінювалися технології, ринок, економіка. Саме тому млин був закритий у 1971 році. Згодом його продали міській раді Лідса. У 1982 році був відкритий Промисловий музей Лідса.
Відвідувачі мають змогу побачити тут колекції текстильного та залізничного обладнання, важкого машинобудування.
Ось така історія млинів у місті Лідс, які поклали початок розвитку текстильної промисловості в регіоні. Ви маєте чудову нагоду не лише прочитати про ці локації, а й відвідати їх. Відповідно на власні очі побачити, як функціонували млини, які мають історію у кілька сотень років.
Сподіваємося, наш матеріал був для вас цікавим і ви дізналися більше інформації про історію рідного краю.
А ви відвідували ці музеї? Чекаємо на ваші коментарі у соціальних мережах.
