Місто Лідс має багату історію, яка цікавить туристів та місцевих. Сьогодні ми поговоримо про лідсько-ліверпульський канал, який з’єднує два міста – Лідс та Ліверпуль. Канал Лідс і Ліверпуль має кілька невеликих відгалужень, а на початку XXI століття була побудована нова ланка в систему доків Ліверпуля. Докладніше про історію створення та розвитку каналу читайте на сторінках сайту leedsname.com.
Історія створення каналу
У ХVІІІ столітті почали активно розвиватися міста Йоркшира, в тому числі й Лідс. Наше місто покращило торгівлю, Aire і Calder Navigation покращили зв’язок на схід для Лідса.
У 1760-х роках був відкритий канал Бріджвотер. Відповідно зайшла мова за канал через Пенніни, що з’єднає Ліверпуль і Халл. Адже всі ці інновації мали позитивно вплинути на торгівлю та загальний розвиток міст у регіоні.
У липні 1766 року у Бредфорді навіть відбувся публічний мітинг на якому говорили про будівництво каналу. У результаті, було створено дві групи: одну в Ліверпулі та одну в Бредфорді. Кілька років йшла дискусія щодо прокладеного маршруту.
У травні 1770 року було дозволено будівництво, а Бріндлі призначили головним інженером. Вже через три роки відкрилася перша ділянка каналу від Бінглі до Скіптона. У 1774 році завершили будівництво каналу від Скіптона до Шіплі. До 1777 року канал приєднався до навігації Ейр і Колдер у Лідсі. На жаль, всі передбачені кошти на будівництво були витрачені. Відповідно у 1781 році роботи припинилися із завершенням будівництва філії Руффорда від Берскоу до річки Дуглас у Тарлетоні. Далі почалася війна і про канал забули на кілька років.
Продовження будівництва
Лише у 1789 році розпочалися розмови про канал. Роберт Вітворт ініціював нові пропозиції щодо зміни лінії решти частини каналу, включаючи тунель у Фулріджі. Він також запропонував знизити рівень вершини на 12 метрів. Через рік пропозиції схвалили та розпочали збір коштів. У 1791 році відновилося будівництво каналу. Проте згодом маршрут каналу вирішили змінити. Новий маршрут проходив по каналу на південь через розширювані вугільні шахти в Бернлі, Аккрінґтоні та Блекберні.
У 1796 році був збудований тунель Фулрідж. До слова, ціна тунелю становила 40 000 фунтів стерлінгів і цей об’єкт був найдорожчим у всьому проєкті.
Також була спроєктована набережна Бернлі і тому була необхідність у будівництві ще одного тунеля поблизу, у Ганноу. У 1801 році ці роботи були завершені та канал відкрився до Енфілда. Через 9 років канал збудували до Блекберна. У цей період наша країна воювала із Францією і будівництво знову призупинилося.
Далі знову були дискусії щодо зміни маршруту, адже вже пройшов не один рік від початку будівництва. У результаті, Лідс і Ліверпуль з’єдналися з Ланкастерським каналом між Аспуллом і Джонсонс-Хіллок. У 1816 році була завершена основна лінія каналу. Через чотири роки відбулося з’єднання з каналом Бріджвотер.
Потрібно відзначити, що канал Бріджвотер був призначений для вузьких човнів, а Лідс і Ліверпуль були розроблені для широких човнів. До слова, шлюзи західного каналу розширили у 1822 році.
Додамо, що після відкриття каналу найважливішим вантажем завжди було вугілля. Лише у 1860-х роках до Ліверпуля доставлялося понад мільйон тонн вугілля на рік. Також канал між Лідсом і Ліверпулем конкурував із залізничним сполученням досить успішно.
На жаль, під час Другої світової війни канал постраждав від бомби.
Сучасний період
У 2009 році об’єднали Лідс і Ліверпульський канал із центром міста. З’єднання Ліверпульського каналу коштувало 22 мільйони фунтів стерлінгів.
60-мильну ділянку каналу було закрито у серпні 2010 року. Все через обміління, проте у вересні того ж року відкрили знову.
А загалом канал Лідс і Ліверпуль має довжину 204 кілометри.
