Лідс є синонімом розвитку текстильної промисловості. Ні для кого не секрет, що наше місто у минулих століттях було центром текстильної промисловості в країні. Лідс активно розвивався як місто і цьому сприяло його розташування. Адже місто розташовується на судноплавній річці. Згодом розвинулася мережа транспортних доріг, залізниця. Сьогодні ми поговоримо про індустріальні процеси в місті Лідс, які відбувалися у минулих століттях. Більше читайте на сторінках сайту leedsname.com.
Текстиль у Лідсі: історичне надбання регіону
Більшість істориків стверджують, що промислова революція дала поштовх розвитку текстильної промисловості в Лідсі. Проте насправді це не зовсім так. У середньовічні роки монастирі володіли тисячами овець, а для переробки вовну відправляли до Фулінгових фабрик. До 1324 року в центрі міста Лідс функціонувала валяльна фабрика. Щоправда, виробництвом текстилю займалися окремі майстри, весь процес робили вручну. Далі наші предки зрозуміли, що млини приносять більший прибуток і для їхньої роботи потрібно менше робочої сили.
У 1699 році завершилося будівництво Aire & Calder Navigation і Лідс став ще популярнішим. Судноплавство дозволяло транспортувати вугілля, вовну, імпортувати сировину. Потрібно відзначити, що у той період наше місто було забудовано лише на 60 акрів, а Лідс складався із 2500 будинків.
Відкриття місцевих ринків
Текстиль продавали не лише за межами Лідса. На початку 1700-х років у місті почали функціонувати два щотижневі ринки, де продавали тканину ручної роботи. Спершу тканину почали реалізовувати на місці Лідського мосту. Згодом кількість торговців зросла і місця біля мосту вже не вистачало. Саме тому купці перемістилися на кілька ярдів угору по дорозі до Бріггейта. Такі імпровізовані ринки були дуже популярні серед населення. Також біля базарів завжди будувалися корчми. З часом і ринки перестали задовольняти потреби клієнтів. Тому у 1711 році був побудований Перший зал білого сукна. Це був новий рівень у сфері торгівлі текстилем, адже цей критий простір для продажу тканини вражав покупців.
У 1756 році було збудовано величезний Суконний ряд із різнокольоровими тканинами. Також цього ж року було побудовано другий зал білого сукна. Через двадцять років у Лідсі збудували вже третій зал білого сукна, який був більший за попередні. До слова, у місті збудували і четвертий зал у 1868 році, проте згодом його знесли через неприбутковість галузі.
Подальший розвиток міста
Потрібно відзначити, що суконні ринки швидко стали інституцією та центром уваги кожного, хто відвідував Лідс. Кількість жителів різко зростала, адже люди шукали робочі місця у нашому місті.
Поступово у Лідсі почала розвиватися і вугільна промисловість. Middleton Colliery була однією з небагатьох вугільних шахт у Лідсі, проте для нашого регіону цього вистачало. До слова, текстильна промисловість була не єдиною галуззю, яка існувала в Лідсі. Поступово почала розвиватися хімічна, гончарна і керамічна промисловість, будувалися скляні та чавуноливарні заводи. Також активно розвивалося виробництво льону, який експортували за кордон.
У Лідсі активно будували млини, фабрики. До прикладу, у 1792 році Бенджамін Готт побудував свою першу вовняну фабрику. Згодом Бенджамін Готт розвинув млини Берлі, Армлі, Сент-Енн. До слова, Армлі Міллс був побудований у 1707 році, а у 1788 році став найвідомішим заводом Готта та найбільшою вовняною фабрикою у світі. У сучасному періоді в Armley Mills розташований промисловий музей Armley.
У 1834 році було встановлено залізничне сполучення між Лідсом і Ліверпулем. Це дозволило швидко відправляти товари по Великобританії та за кордон. Така індустріалізація приносила шалені прибутки власникам фабрик, заводів, проте не робітникам. У цей період на текстильних об’єктах Лідса працювало багато жінок та дітей, адже це була дешева робоча сила. Вони працювали з 6 ранку до 8 вечора та мали 30 хвилин на обідню перерву.
Занепад льняної промисловості та розвиток виробництва одягу
У другій половині ХІХ століття стався крах льняної промисловості у Лідсі, проте текстиль ще виготовляли. Проте зросла важливість виробництва одягу, а не простого матеріалу. Вже до 1911 року виробництвом одягу займалося 30 000 робітників. До речі, першим кравцем, який відкрив гуртову фабрику одягу в Лідсі, був Джон Баррон. Це сталося у далекому 1856 році, а до 1881 року він вже мав 20 фабрик.
Таким чином на зміну виробництва тканини у Лідсі почали масово виготовляти одяг. Також у нашому місті відкривали роздрібні магазини для торгівлі товарами власного виробництва. У 1864 році була заснована компанія “Hepworth’s”, а за кілька десятків років це вже була мережа зі 107 магазинів у якій працювало понад 2000 людей. У сучасному періоді це відома у всьому світі компанія “Next”.
Ще багато імен та компаній вшито у кравецьку історію Лідса, проте це вже тема зовсім іншої статті. Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви розбили відповідні висновки.
Використані джерела:
